го і зьвірячого розвою. Придивімо ся-ж, що воно таке і на що не хочуть звертати уваги вчені Дарвінїсти при осуджуваню істориї людського поступу.
Найблизші до погляду Толстого, а по троха й до погляду дарвінїстів є погляди так званих анархістів. Почувши се слово не один може налякає ся. Анархісти в наших часах мають погану славу: вони кидають бомби, мордують короновані голови і загалом подабають більше на божевільних, нїж на людий, що поважно думають про хиби теперішних порядків і про сопсоби як би їм зарадити. Але не треба думати, що всї анархісти ходять з бомбами та думають про вбійства і що все воно так було. До анархістів належали й належать деякі славні вчені, як ось славний французький ґеоґраф Елїзе Реклї, що написав прегарний опис усеї землї в 33 величезних томах, а також росийський учений, князь Крапоткін. Пригадаємо, що до анархістичних поглядів якийсь час прихиляв ся й наш славний учений Михайло Драгоманов, і се вже повинно бути для нас заохотою, щоб ми спокійно і без страху придивили ся думкам тих людий. Головним основником анархістичних поглядів був француський письменник Петро Прудоя, що вмер 50 лїт тому назад. Слова анархізм, анархіст — походять із грецьких слів архе — власть, і ана — без, отже разом: наука, яка вчить людий жити без усякої власти, так аби всї були рівні і один не мав другому до розказу. Анархісти бачуть корінь усього зла не в подїлї праць, так як Толстой, а в власти, в тім, що один чоловік старшує над другим і може йго всилувати зробити те, чого йому не хочеть ся. Власть робите одних панами, других невільниками, стягає податки і робить не многих богачами коштом
