Зовсїм інакше говорять учені природники, особливо ті, що займають ся дослїдом житя і розвою в природї. В природї, особливо в так званій живій природї, т. є. в царстві ростин і зьвірів, бачимо також певний поступ. Знаходимо там насамперед дрібнесенькі сотворіня, невидні для того людського ока, зложені всього з одної або кількох живих клїтинк. Жиє таке сотворінє, насисаючи ся поживи зі свого окруженя, не гине, але розпадає ся на дві або більше частинок, і ті починають знов жити так само, як їх батько, і знов не гинуть, лише розпадають ся і множать ся без кінця. І не знати, куди зачислити таке сотворінє, чи воно зьвірик, чи ростина. На висших ступнях стоять сотворіня, подібні до тих найнисших, але такі, що в їх тїлї починає робити ся де-який подїл працї: з їх клїтинок виходять живі ниточки, що служать або до порушуваня, або до хапаня поживи. У иньших сотворінь із таких клїтинок та ниточок роблять ся малесенькі ротики, ссавки, нїжки, із них стають ся зьвірики; у иньших повстають корінцї, гилячки, шапочки, із них виходять ростини. І знов бачимо довгий ряд ступнїв, нїби сходів; на кождім висшім ступнї в тїлї такого сотворіня подїл працї більший, праця виконує ся докладнїйше, членів і суставів більше, вони ріжнороднїйші та лїпше припасовані до своєї роботи.
Покладїть лише обік себе на одній дошцї кільканайцять ростин: такий зелений водоріст, що виглядає як один волос, такого гриба, що його називають тестряком, земним серцем або труфелю і який виглядає мов бараболя, а далї правдивого гриба, у яким окрім кореня, розпізнаєте шапку зложену з верхньої шкірки, білого мяса під нею і рурковатої верстви в низу; положить далї грубошкірого лопуха, стебло трави, корч папороти, а нарештї жолудь і молодого
