мі майстри-ремісники, які знов своєю чергою не працюють у полю коло хлїба, але сидять за своїм одним ремеслом і працею при тім ремеслї в заміну добувають собі все потрібне до прожитку.
Але на тім не конець. Поступ іде далї, переміняє ремесло на мануфактуру. Цїла купа ремісників з одного ремесла збирає ся разом і знов дїлить ся роботою вже в обсягу одного й того самого ремесла. В прядїльній мануфактурі одні ремісники нїчого иньшого не роблять тілько миють вовну, иньші сушать її, иньші скубуть, иньші чешуть, иньші прядуть у клубки і т. п. В ткальній мануфактурі одні навивають на цївки, другі тчуть, иньші приладжують сукно і т. п. Ремесло, що вперед було вмілістю одного чоловіка, майстерством, розпадеть ся в мануфактурі на ряд простих, не мудрих робіт, для яких уже не треба такого майстра, як у старім ремеслї.
Дальший крок робить поступ — і на сьвіт являєть ся фабрика. Фабрика, се таж мануфактура, тоб-то згромадженє більшого числа людий, для робленя спільними, а властиво подїленими силами одної роботи. Ріжниця між ними лише та, що тамті роздрібнені роботи робили ся людськими руками (відси й назва з латинських слів мануфактура, те саме, що рукодїлє), а тут являєть ся нова сила — машина. Чоловік зумів покорити собі сили природи, заставив воду, вітер, далї пару сповняти певну працю, обертати колесо, посувати або двигати тягарі. Він зумів у ріжних галузях повигадувати машини, що порушувані чи то силою рук, чи силою природи, виконують певні роботи, подібні до роботи людських рук — обертають млиновий камінь, крутять веретено, ріжуть, пилують, точать, гиблюють, валкують і т. п. Приходить така машина до мануфактури і відразу займає місце головного робітника: вона зелїзна
