народи, яких іще в початку XIX. віку була на землї велика сила і які посїдали величезні простори землї, тепер один за одним щезають з лиця землї, о скілько не можуть присвоїти собі здобутків поступу. Вимиранє, щезанє непоступових людий іде тепер сто раз швидше, нїж ішло давнійше. Тепер віддаленє майже не істнує для чоловіка: парові та елєктричні машини оббігають землю на всїх місцях швидко, і поступ, нераз непрошений гість, заходить у найглухійші закутки, продирає ся крізь найтвердші кордони. Кождий народ, кожда громада мусить познайомити ся з ним, а хто нехоче чи неможе присвоїти собі добрих його боків, той швидко зазнає на собі злих: голоду, хороб, горівки, деморалїзациї, і пропаде від них.
Хто читає ґазети, той певно знає, що прм. у Індиї майже що кілька лїт сотки тисяч народу гинуть з голоду, — то гинуть самі тубольцї, Індийцї, — Анґлїчани, що панують у тім краю, не то, що не гинуть, а ще й збогачують ся. Меньше пишуть по наших ґазетах про те, як то цїлі муринські племена в Африцї вимирають та хиріють від горівки, якої їм достарчають Европейцї в заміну за їх дияменти, слоневі зуби та за їх роботу. Винахід пороху і стрільб, що був — хоч як би се могло видати ся дивним — великим двигачем поступу в Европи, довів у північний Америцї до того, що з 8 мілїонів тамошних тубольцїв за сто лїт не лишило ся й 800 тисяч. В Европі не маємо чуми вже від півторасто лїт; холєра являєть ся у нас рідким гостем, а в Індиї, Персиї, Арабії, завдяки тамошній некультурности, бракови лїкарів, нехлюйству і т. п., вона не вигасає нїколи і косить тай косить тисячі людий. І коли ті місцеви люди вимирають, на їх місцї повстають чим раз нові оселї зайдів і починають нове житє на місцях, де давнїйші мешканцї не вміли жити по новому. А буває й так, що нові зайди, як колись Гуни та Мадяри, приходять у заселений уже край і починають вигублювати давнїйшу людність так як диких зьвірів, або повертати їх силою в невольників, щоб посїсти їх землю. Так було з тими голяндськими поселенцями в південний Африцї, що тепер називають ся Бурами. Вийшовши перед 300 роками з Европи, вони таким явним розбоєм прочистили собі місце при Розї
