Та була і в римських порядках та сама чорна пляма, що і в грецьких та давнїйших єгипетських та азийських. Усї вони обік вольних, більш або менше управнених людий знали невольників, людий безправних, зданих зовсїм на ласку й неласку свойого пана. Римське панованє, наскрізь військове намножило тих невольників страшенно. Кождий край, завойований в бою, Римляни повертали в провінцию, де вся земля вважала ся римською, а людність римськими невольниками. Швидко старих, свобідних Римлян не стало майже зовсїм, бо се не був народ, а тілько правне понятє — горожани Риму. Горожанином Риму міг зістати чоловік роджений у Грециї, в Африцї або в Азиї; ми знаємо напр., що таким Римлянином був і апостол Павло, з походженя жид, роджений у малоазийськім місточку Тарсї. Невольник визволений паном з неволї або викуплений міг стати ся вольним, міг здобути собі римське право. В перших віках по Христовім Різдві первісні Римляни майже зовсїм потонули, розстопили ся в масї таких чужосторонних Римлян, а маса й тих повноправних людий щезала супроти маси неповноправних або невольників. І що було варто докладне розмежованє прав вольного чоловіка, коли найбільша часть людности не мала нїяких прав! Не диво, що римський правний порядок збудований на невольництві, тобто на страшеннім безправю, не міг устоятись, так, як гарна хата, побудована на леду. Прийшла відлига, лїд розмаяв або поломав ся і крига великої повенї знесла римську пишну будівлю, погребла її в руінах так як і попередні великі огнища людського поступу.
Настали середні віки, віки упадку й темноти. Майже тисячі лїт треба було, щоб із глубокого упадку люди піддвигнули ся знов на стільки, що могли пригадати собі те, що було давнїйше зроблено на поли науки, промислу, штуки, і на тій підставі працювати далї. Якийсь час огнища поступу ще держать ся над Середземним морем, у Італїї та Ішпанїї. Тут повстають перші академії, перші фабрики, здвигають ся міста, повстають банки і великі торговельні доми. Італїянцї та Ішпанцї віднаходять дорогу до Індиї; обпливши Африку, відкривають Америку, обпливають довкола землю. Але блиск тих країв швидко щезає. Здаєть
