Обмахувались нагайками,
А далї штовхать кулаками
Взялись… Люд тиснеть ся, писк, виск!
Вже понад голови людий
Почали задні до дверий
Метать великі снїгу груди,
І гнїв кипів чим раз страшнїйш.
Де-де в руках заблиснув ніж,
І чув ся крик: „Най гинуть Юди!”
І може б сорок осьмий рік
Були ми кровю охрестили,
Коли б у тій рішучій хвили
Піп свого слова не прорік.
За шумом, галасом та криком
Нїхто й не бачив, як між нас
Він увійшов, — коли нараз
З придверним розпятєм великим
В руках перед людьми він став
І хрест високо підійняв
І голосним озвав ся кликом:
„Бог з вами, дїти! Що се, ви
Опутані злим духом нинї?
Що ви, Татари чи Туркинї,
Що коло божої святинї
Такий гармідер завели?
Чи місце тут на колотнечу?”
„Не ми її розпочали!” —
Гукає мир. — „Адїть, панотче,
Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/74
Цю сторінку схвалено
— 74 —
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1919%29.djvu/page74-1024px-%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1919%29.djvu.jpg)