Було при домі, многі люди,
Що були винні, відробили,
А иншим тра було за труди
Платить, щоб молотьбу кінчать,
То й годї було в лїс післать
На раз богато рук. Ще перше
Рубали де що там, тепер же
Морози впали” —
„От се так!” —
Аж скрикнув пан і мов буряк
Почервонїв. — „Аби ті хами
Не простудили ся, хрань Боже,
То най червяк весь лїс мій гложе!
Ну, гарно вашими руками
Дороблюсь я! Їдїть, я там
Прийду і все огляну сам”.
І гордо пан махнув рукою,
А ржондца низько поклонив ся,
І смирно вийшовши з покою
Почухав ся і зажурив ся.
„Побачимо погану зміну!…
Розлютивсь пан наш не на жарт.
Десь там йому натерли хріну
Не будь якого! З жадних карт
Анї з гостин, хоч програвав він,
Таким недобрим не вертав він”.
Та дужше ще старий похнюпивсь
І дужше ще засумував,
Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/64
Цю сторінку схвалено
— 64 —
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1919%29.djvu/page64-1024px-%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1919%29.djvu.jpg)