Цю сторінку схвалено
— 63 —
Прийшов пан ржондца. „Що чувати?”
„Вельможний пане, все гаразд!
Пшеницю й жито, як Бог дасть,
За тиждень будем чисто мати
В засїках. З двацяти телят,
Що вродили ся сими днями” —
„Ну, гарно, гарно, мій коханий!
Про се і завтра ще оба ми
Помовимо. Тепер я рад
Дізнать ся, що в селї чувать,
Як ви мирились тут з хлопами?”
„Бог милував, не було лиха.
Громада стала смирна, тиха,
Робили добре. Гріх би був
Жалїтись”.
Губи пан віддув,
Неначе був нерад тій вісти,
І по покою похожав.
Тим часом ржондца продовжав:
„От лиш з тим вирубом нїяк
Не можем до кінця долїзти”.
„З яким се вирубом?”
„Червяк
Зачав часть лїса лїтом їсти,
То пан казали вирубать”.
„Щож? Ви хиба ще не скінчили?”
„Та нї. Тут много ще занять
