Ми всї, старі й малі від нинї
Присягнем Господу і вам
До віку нї цяти не пити!
На волю хочем заслужити!
Ходїть, пан-отчику єдині!”
Зблїд панотець. Злякав ся бідний,
Не знав, що стало ся з людьми.
Та радість, крик той однозгідний
Свідчив, що вже на правду ми
Йдем не по „жартовій дорозї”.
Про жадну волю він не знав,
Натомісь пан йому нагнав
Чимало страху, а в погрозї —
В ґубернї, в цїсаря самого
Шукати права проти нього —
Він бачив справдї щось страшного,
Бо бідолаха добре знав,
Що перед паном він збрехав,
Що з консісторії не було
Такого наказу, щоб вчить
Хлопів тверезости і навіть
Їх до присяги приводить.
Старече серце добре чуло,
Що як би добре пан завзяв ся,
То міг його біди набавить,
І що там в Юрі б не озвав ся
За ним нїхто, противно — власть
Духовна перша кине камінь
Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/55
Цю сторінку схвалено
— 55 —
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1919%29.djvu/page55-1024px-%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1919%29.djvu.jpg)