Та я їм ним кінця дійду!
Не пожалїю вже видатку,
В ґубернїї припну їм латку,
А то й до цїсаря піду!”
„Я наказу із консісторїі
Не можу дати, — піп сказав, —
Він посилав ся по курсорії,
Я й нумеру не записав”.
„Га, попе! — скрикнув пан сердито, —
Ти брешеш! Аж тепер відкрито
Твою брехню! Із консісторії
Не було жадної курсорії,
Котраб наказувала се.
Бо знай, усї курсорії ті,
Дяк під загрозою менї
Все до прочитаня несе.
Так от який ти! Тут і сам
Неправні, бунтівничі речі
Говориш раз у раз хлопам,
А криєш ся за власти плечі!
А як він мов святий зложив ся!
„Яб того й не розпочинав!”
Постій-но „будеш ти ще знав,
З ким ти так хитро зачепив ся”.
Та дивно, голос той сердитий,
Вразливі, прикрії слова,
Що, бачилось, к'землї прибити
