Цю сторінку схвалено
— 43 —
Якесь нїме, понуре стало,
Лиш співом пяним знай лунало
Та панщини ярмо тягло.
Здавало ся, що благородне
Оте зворушенє народне
Пропало, порохом пішло.
VIII.
Аж враз нї з сього анї з того
В селї щось стало ся нового:
Урвав ся спів, шинок спустїв,
Всї люди якось посумнїли,
Понуро мовчки ще терпіли,
Та пан від разу зрозумів,
Що не добром се пахне. З разу
І догадать ся він не міг,
Як і відки се заразу
Навіяв біс якийсь на всїх.
Та певний того, що нїхто ту,
Хиба лиш піп один бунтує,
Почав розвідувать і чує
Ось про яку попа роботу.
Де тілько траплять ся хрестини,
Чи похорони, чи родини,
Чи так в село де для гостини
Попа запросять, за столом
Усюди йде одна розмова:
