Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/136

— 136 —

Погане, швабське племя кляте!
Чи ще тобі не всох язик?
Чи мало ще моєї муки,
Моєї жінки слїз, розпуки?
Чи той її болющий крик,
Як розставала ся зо мною,
Іще тебе не вдоволив?
Ти пхнув єї, в гразь повалив.
Смітє! Таж ти її одної
Слези не стоїш! Звірю лютий!
І ще бунтуєш тих звірів,
Щоб рвали, дерли нас на-впів!
Вона-ж слаба, а я — закутий!
Та нї, Бог ласкав! Ще та проба,
Мов хмара чорная мине!
Веди до старости мене!
Сильнїйший Бог нїж швабська злоба!”

„Га, га, Herr Schlachziz!” реготав
Комісар, „ти побожним став?
Sehr schön! А віт коли-ш то, прошу?
Таш ше не тавно, як я чув,
Тим самим кльопам ти самкнув
Поперед носом церкву пошу!
Піти ми пітем, та помалю,
То старости ше маєм час, —
А перет тим ше криміналю
Ви покоштуєте у нас!”
І капралю сказав дві слові,