Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/124

— 124 —

І як се сталось, Бог там знає, —
Ураз мов грім залопотїв,
Так кинулась юрба цїлая,
Туди, аж двір застугонїв
Від тупоту. В одній хвилинї
Пліт рознесли ми по колинї,
Будки, дашки — все на шматки!
Собак, що дужші і лютїщі,
Всїх перебили тут на місцї…
Крик, ґвалт, кровавії дрючки,
Проклятя, зойки і побої, —
Все в оглушаючу, щоб такої
Вам чути вже не довелось!

Широко рознеслась відтак
На все Підгірє і Поділє
Ся вість про те, як ми собак
В день волї даної побили,
Собачов кровю освятили
Свободу. Нїщо то ї казать,
Падкий наш люд на все смішнеє;
Десь їм школяр сказав про теє,
Що в Франції якась Бастілля
Була: кого туди всадять,
Тому вже світа не видать.
Так от як ту Бастіллю кляту
Люд зруйнував аж до основ,
Тодї аж вольне сонце в хату
Зирнуло, й день новий прийшов.