Стягли піту! Я, панї цєю,
Як пи в вас кльоп пув шольовік,
То він пи вас не пік, не сїк,
А грудю заступив своєю;
Та па! Не те вам в хольові!
Тля кльопа пуки і панщизна,
А в вас повстаня все нові,
Вас све ойчизна-шляхетчизна!
А як нащ цїсар після прав
І пана й кльопа тут трактує,
Ви в крик, що вольносць, вам украв,
Що кльопа вам урят пунтує.
Нї, пане, ти тепер посунсь!
Кльоп не слїпий, кльоп топре паче:
Отсе сторове, те поляче, —
Der Bauer, пане, ist für uns!
Тепер пропали атентати!
А як які вовки прийтуть,
Шоп нашу стайню напатати,
То вше тут вірних псів найтуть,
Шо топре вуха їм намнуть.
„O sapperment! Тяжкі часи,
Коли вже все зійшло на пси.
А псів богато в нашім краю!
Та тілько-ж, панцю, я гадаю,
Ви помилились, як за псів
Вважаєте отих хлопів.
Пси вірні свого пана знають.
Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/120
Цю сторінку схвалено
— 120 —