Після заслуг обдарувать,
То треба нас обрабувать.
Віднять нам те, що з волї неба
Вважалось нашим. Що й казать, —
Чудесна добрість! От як треба
Народню вдячність здобувать!
Га, що-ж, ми дурні, раді вчить ся!
Слабі ми, мусимо корить ся!
Лиш прошу, ще одно скажіть,
Чи є там ясно в тім патентї:
Де хлопи паном не контенті,
Сейчас до кіс, ловіть, вяжіть!
Чи там наказані пожари,
Різня, убійства, люті кари,
Рабунки панських дібр усїх?”
„Herr Schlachziz!” — відказав комісар,
„Herr Schlachziz, maessigen Sie sich!
Топра тля всіх пашає цїсар.
А про ропунки та ріснї
Патент нїякий не ховорить”.
„І в сорок шестім роцї нї?”
„Herr Schlachziz, пан є туше скорий
В пітосрінях! А лїпше-п тати
Вше сорок шестому спокій!
Самі ви, польські атентати
Зачали на хлопів стріляти,
Самі на власний карк ви свій
