Перше почуття, якого дізнав Іван, прокинувшися досить пізно на другий день, то було почуття якоїсь дивної полекші. Здавалося йому, що якісь тяжкі кайдани спали з нього, що світ нараз йому прояснився. Не знав зразу, що це значить, але швидко доторкнувшися якось мимовільно правою рукою до лівої, почув, що нема персня на пальці. Зачудувався безмірно, почав пригадувати, де міг його загубити, але нічого не міг вигадати. Пустився йти до дверей, щоб завідомити Ніну про цю пригоду, але двері були замкнені знадвору. Зараз розяснилося йому в голові.
— А! Так ось воно що! — скрикнув він. — Справді, не ошукало мене моє почуття! Моя Ніночка справді змовилася з тим вітрогоном! Забрали мені перстень, думаючи, що Бог зна який скарб здобули! Ха-ха-ха-ха! Щасти вам, Боже! А ми тимчасом спробуємо, як смакує праця.
І взяв щітку, щоб вичистити своє убрання, але в тій хвилині почув, що чародійський вузлик
99
