Сторінка:Франко Іван. Без праці (Краків, 1941).djvu/65

Цю сторінку схвалено

— Якби мені ясний пан сказав, — почав Іван з найглупішим на світі видом.

— Мій Боже, який же ти дурень, Іване! — скрикнув князь.

— Знаю це, ясний пане! — відповів Іван з радісним лицем. — І власне для того я не рушався з місця.

Князь тільки уста отворив.

 

66