Цю сторінку схвалено
них літератів та голих професорів. Що й сам він одного прекрасного поранку з усім своїм князівством міг опинитися в рядах тої „голоти“ — про це не думав. Вірив у своє щастя, яке вже кілька разів подавало йому помічну руку в хвилинах, коли опинявся вже на самім краю пропасти і руїни. Тимто й не диво, що хазяйський двір не був відповідною школою для духовного розвою Івана, і що мігши заспокоювати всі свої низькі апетити, які тільки були доступні його нерозвитій душі, він швидко пересичувався і починав нудитись у своїм примусовім бездільстві.
51
