житя Фльобера, в його лїтературних уподобаннях і в самій творчости на цїле житє лишили ся виразні слїди впливів романтизму, тільки змодіфіковані, часом до непізнаня, иньшими прикметами його натури і виробленими ним поглядами на завдання й вимоги лїтературної творчости.
По кількох лїтературних пробах, які лишили ся в його паперах, він виступив уперве в р. 1857, отже яко чоловік уже вповнї дозрілий і скінчений, романом „Панї Боварі“ (Madame Bovary), що коштував його пять лїт дуже пильної працї й носив уже характерні прикмети творчости Фльобера й його лїтературних принципів.
Його свояк і ученик в лїтературі так характеризує в своїй статї про Фльобера[1] сї принципи:
Лїтературний твір має представляти житє, таке як воно єсть, як найбільше обєктиво, імперсонально; творчість автора — се тільки зеркало, де можливо докладно має відбити ся житє. Всякі моралїстичні провідні гадки не гідні лїтературної творчости; автор не хвалить, не гудить, тільки описує; добре
- ↑ G. de Maupassan — Étude sur Gustave Flaubert, в т. VII видання писань Фльобера зробленого Кантеном (Edition ne varietur), 1885.
