може відверне смерть від нього? Коли Яоканан справдї Ілія, він міг спасти ся; коли то неправда, то й убити його — річ неважна.
Манеї стояв коло нього й відгадав його гадку. Але Вітелїй завернув його, аби сказати йому гасло, бо яму стерегла римська сторожа.
Всїм якось полекшало: за хвилю все скінчить ся!
Але Манеї не вертав ся.
Нарештї вернув ся, але настрашений. Сорок лїт сповняв він обовязки ката: він утопив Арістобула, задушив Александра, спалив живим Матафію, стяв Зосима, Папа, Йосифа й Антіпатра[1], але не відважив ся вбити Яоканана! Зуби йому цокотїли, все тїло трясло ся: він побачив перед ямою великого Ангела Самаритян — весь вкритий очами, він потрясав величезним мечем, червоним і зубчастим, як поломінь. Вояки, приведені ним для посьвідчення, можуть се потвердити.
Але вояки не бачили нїчого, окрім якогось жидівського старшини, що був кинув ся на них, але тепер уже по нїм…
Роз'яреннє Іродїяди вилило ся потоком простацьких, нелюдських лайок. Вона поло-
