2—3 см завтовшки. Особливо згущений із вкрапленням вугілля попелястий прошарок виявлено в першій групі, навкруг камінної брили. На поверхні всіх точків-груп, а також між камінням, знай дено трубчасті кістки великих тварин (вола, лося, кабана, здебіль шого розколоті); крім того, на точках виявлено потрощені скойки річкових мушлів, кремінні скалки, уламки кремінних пластин, шкре баки, дрібні кавалочки охри чи залізястої породи, кілька простих грубостінних черепків, в'язки великої риби тощо. Дані групи припадають своєю площею на місце стику західної частини берегового піскового плесу з південно-східною чорно земельною частиною Гардового клину. Лінія поверхні клину щодо горизонтальної поверхні плеса здіймається вгору в цім місті під кутом 20—30°. В усіх західних квадратах ділянки також знайдено чимало решток кремінної індустрії, черепків посуду та тваринних кісток, але культурний шар у міру піднесення схилу помітно слабшає.
На глибині 1,35 м в усіх квадратах дільниці № 1 знахiдок уже не було. В аналітичному перетині всієї дільниці № 1 на лінії № 5 виявлено велику й складну мішанину прошарків, що їх, за ознакою природних та культурних рушійних сил, можна визначити як:
а) прошарки каменю та чорноземлі, утворенні обвалами і зсувами верхнього плато кристалічних архейських порід та м'яких четвер тинних покладів; б) нрошарки намулу, утворені розливами р. Бога. Можливі прошарки стабільної культурної стації. Цікавий струк тивний вузол, де перехрещувалися перші й другі прошарки, вияв
лено в квадратах 14, 15, 16, 21. У цьому місті під тонким чорно земо-пісковим прошарком, близько 2—3 см завтовшки, йде мулясто пісковий, завгрубшки від 5 до 15 см. Третім за порядком прошарком залягала знову чорноземля в 7 см, 4-й прошарок—попелясто-пісковий, завтовшки 1,5—2,5 см, 5-й прошарок — чорноземля, 8 см завтовшки, 6-й — шар-намул, 10 см, 7-й — грубий шар чорноземлі, під яким уже непомітно прошарків річковжго намулу. Всі мулясто-піскові прошарки поступово тоншають в напрямку на захід (протилежний від річки бік) і в квадраті 22, на віддалі 10 м від літньої води р. Бога та на висоті 60—70 см від її рівня, зовсім зникають у чорноземельному грунті.
Перші два точки з каменя своїм обсягом припадають на 4, 5, 6 прошарки намулу, але генетично, очевидно, з ними не зв'язані, так само як не зв'язані і з прошарками зсувного походження.
Цей факт дає деяку можливість припустити, що точкуваті каменясті струкції з частиною культурних знахiдок на їх поверхні є залишки вогнищ короткотермінової прибережної стації пізньо неолітичної стадії (родова громада в стадії її найвищого розвитку). З розвідної дільниці ч. 3, закладеної посередині Гардового клину, від плеса річки, вверх по схилу на 24 м, виявлено анало гічні матеріали як щодо типів кремінної індустрії, так і щодо ха
рактеру утворення прошарків. Каміння безладною групою вияв 30
