тому печера для сталого житла не могла бути пристосована. Печера міститься на правому березі „Романової“ балки і утворена звалищем великих брил граніту — три з них утворили основну ча стину печери, а решта заповнили бокові прогалини та щілини. Вхід до печери з південного сходу, дно похиле; розмір печери всередині
5 Х 1,5 Х 2 м. В глибині печери пробивається дзвінкий струмок, що має місцеву назву „Капля". У „Романовій” балці виявлено ще кілька менших печеруватих тріщин. Як Романова печера, так і інші можуть бути цікаві лише з погляду тих легендарних переказів про „розбій ника Романа", що їх так багато в місцевому народному фолкльорі *. У місцевості між р. Богом та хутором Львів, на досить високому плато, виявлено якусь систему неглибоких рівчаків та невисоких
валів, що утворювали й обіймали переважно невеликі точки квад ратової форми, пересічно розміром 40 Х 50 м. Уся система вкривала
площу близько 5—6 га. Хоч у даній місцевості піднято з поверхні кілька фрагментів „римського” простого посуду, систему земляних споруджень за їх конфігурацією можна залічити до залишків військових осад кінця ХVIII та половини ХІХ ст., що були тут під той час дуже поширені. Найімовірніше, то була одна з паланок або сторожових форпостів бозького козацтва організованого на Бозі московським урядом 1769 р. для охорони його торговельних інтересів у Чорноморщині. Козацтво (уланські полки) було тоді примусово сформовано з вихід ців та втікачів з-за Дунаю: воно зобов'язане було „содержать конвойную на границе службу“ та „живя в домах своих, на всякий случай достаточньїм подкреплением земской полиции бьiть“, як то казав у своїй доповіді цареві генерал Міхельсон 1803 року.
У районі між Лефтеровим млином та х. Львів („Кинь-грусть“) обстежено ряд печеруватих щілин берега ". Біля скелястого мису
Тирло, насупроти Голубиної гори, на землях x. Куйбишева, в зрізку нижчої тераси берега знову виявлено фрагменти посуду „римського”
типу (2-й гатунок). Вихід культурного шору був на вьсоті 2,25 м від води. Від мису Тирло до х. Куйбишева включно зібрано на поверхні чимало череп'я доби „римських” впливів. Серед знахідок
- Р о м а н о в а б а л к а:
Я с т р е б о в. ХVII, 96, VII, № 20. „По cообщению местного (анонимного) ко респондента, на берегу р. Буга, в окрестностях села, есть несколько пещер; в так наз. Романовой пещере есть ложе, вь рубленное в скале. Л. В. Падалка передавал нам, что
близ села в
балке есть естественная пещера в гранитном
кряже, имеющая около 1 саж. длинь, около 2 арш. ширинь и около 1*/з арш. вьсоть, c отверстием вроде окна, обращенньїм к руслу балки.
Ле в ч е н к о. 34. „Ниже с. Грушовки впадает в Буг Романкова балка, названная так по имени разбойника Романка. Мне говорили, что по краю зтой балки, глубо кой долинь, в скале вь сечена дорога”.
- „К и н ь - Гр у с т ь“. Хутор на реке Буге (Романово-Балковской волости).
Я ст р е б о в. ХVII, 173, ХI, № 162. „По словам Г. Шубовича, здесь есть одиночньій большой курган, которьій когда-то подвергался раскопке, но последняя не бьла доведена до конца". -
Г о ш к е в и ч: „Правая плечевая кость Rinocerus triechorginus, найденная в 1893 г. з имении Шубовича, доставлена в Керченский Археологический музей". 27
