Сторінка:Федір Козубовський. Археологічні дослідження на території Богесу. 1930-1932 рр. 1933.pdf/19

в куркульсько-народницькому розумінні, не скиглять за „добрим старим часом“, а в цих змінах, в боротьбі суперечностей у пережитках (укладах) шукатимуть, досліджуватимуть закономірності діалектики історичного процесу, — цікавої вдячної роботи безмежне море!

5. Підсумки давніших археологічних дослідів на Південному Бозі.

Передреволюційна археологія для дослідження „Юга России“ ставила завдання зовсім відмінні від тих, які ставимо ми тепер.

Ідучи за західноевропейською традицією, в естетичному захопленні екзотикою високорозвиненої античної рабовласницької культури, що так пишно репрезентована була численними матеріальними рештками на руїнах давніших колоніальних міст класичної Греції й Риму, наші попередники — представники дворянсько-буржуазної археології — ігнорували навіть ті „варварські“ пам'ятки, що тісно спліталися в одному комплексі з античністю північної Надчорноморщини. Тільки пізніші дослідники на початку першої чверті нашого століття починають заводити в коло дослідницьких читань, поряд з грецькими провідними „класичними“ елементами, на північній Надчорноморщині і місцевий тубільний елемент, інтерпретуючи місцеву „варварську“ культуру як фон культуртрегерських геленістичних впливів.

Перший, кто більш-менш серйозно і науково поставив проблему дослідження матеріальної культури передкласового суспільства на північній Надчорноморщині, був одеський професор Е. Р. Фон-Штерн^[1]. Штернову працю на Надчорноморщині в ширшому маштабі і в значно новішому методологічному спрямованні продовжує проф. М. Ф. Болтенко^[2], майже єдиний учень Штерна в галузі археології. Вже в усатівських розкопинах проф. М. Болтенка намічається для української археології ревізія давніх тверджень, в яких найдавніші суспільства надчорноморського степового простору розглядалося як безконечну зміну одних народів другими, що мов „битим шляхом“ безнастанно сунули через надчорноморські степи з Азії до Европи чи навпаки^[3]. В Усатовому вперше констатується тривалий осідок родової громади на Чорноморському узбережжі, що зв'язується елементами культури з лісостеповою смугою, зокрема з т. зв. „Трипільською культурою“.

 

1. Е. Р. Фон-Штерн. Доисторическая греческая культура на Юге России. „Труды Археологического съезда в Екатеринославе,“ 1905 г., т. I, сс. 9–95.
2. М. Болтенко. Раскопки Усатовско-Большекуяльницкого поля культурных остатков. „Вісник Одеської комісії краєзнавства при ВУАН“, 7–2–3, Одеса, 1925 р.

   Його ж таки — Кераміка з Усатова. „Трипільський збірник“, в. I, ВУАН–ВУАК, Київ, 1926 р.

3. М. Ростовцев. Эллинство и иранство на Юге России, изд. „Огни“, СПБ, 1918 г.