У відомостях давніх істориків античних грецьких колоній на Надчорноморщині (Геродот та ін.) зазначається, що р. Бог (Гіпаніс) була приступна для судноплавства до початку її порогів (до Олександрівки). Але можна гадати, що зносини колоніальних геленістичних міст не обмежувалися тим природним кордоном, а йшли значно вище по Богу. А загалом питання про політичні й культурні взаємини греків з тубільцями, хоч є чимала капітальна література про античне суспільство північної Надчорноморщини, найменше досліджене і з'ясоване. Це питання повинно було постати і перед Бозькою археологічною експедицією, особливо ж про впливи античних міст-колоній північної Надчорноморщини на територію, що межує з Лісостепом.
Феодальний період на Україні відбився в численних матеріальних рештках культури в Середньому степовому та лісостеповому Надбожжі. Саме над Богом у районі кочовницької орди ногайських татар (Подільський улус) ми маємо цілу низку опірно-оборонних пунктів, переважно пристосованних до бродів та „перелазів“ через Бог (Ак-Мечет, Мечетне, Вітовтів брід, Торговиця на Синюсі, Балаклея та ін.). Відомі „перелази“ через р. Бог — коло Вітовтового броду, Торговиця на Синюсі, Балаклея на нижньому Бозі і місцевість між Савранню та Вознесенським, — були за вузли степових комунікацій. Тут перехрещувалися шляхи з Києва на нижній Дніпро та з Криму і з нижнього Дніпра до Волощини, до Західної України і далі до Західної Европи.
Не втрачав свого актуального значення цей район і в господарчій системі українського Правобережжя за новіших часів. Урочища „Пробите“, „Криве“, „Романове“, „Піщаний брід“, „Кременчук“ та ін. добре відомі за часів козацької колонізації степу. На початку XVIII ст. запорожці мали на бозьких порогах другий щодо значення після Дніпра притулок. Практика запорізького Гарду на Бозі, очевидно, йшла здавна.
Нарешті, цей край потребує дослідження й не менш цікавих пам'яток XIX ст. На Бозі після ліквідації „вольностей запорожских“ ми спостерігаємо декілька хвиль військової колонізації царського уряду, що після них залишилося чимало військових осад.
Але найбільшої уваги від дослідника історії матеріальної культури вимагає і вимагатиме дослідження діалектики процесу тих змін, що відбуваються в економіці, в побуті і в господарському укладі та в складному нашаруванні ідеологічних надбудов теперішнього надбозького села. Ці зміни яскраво позначилися в зв'язку з колективізацією та соціалістичним перебудуванням усього сільського господарства, позначаються в найрізноманітніших виявах класової боротьби в соціалістичних перемогах і в величезних перспективах та особливо розгорнуться через декілька років у зв'язку із збудуванням на бозьких порогах велетенської гідроелектростанції. Для фахівців етнографів, шо ці зміни розглядають не
