Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/55

Цю сторінку схвалено

ки що-ж я зароблю? Або-ж мені тепер сего треба? Справді смішно, що я пустився до Разумихіна…

Питання, длячого він пустився тепер до Разумихіна, трівожило його більше, ніж навіть йому самому здавалось; з неспокоєм вишукував він якийсь зловіщий для себе змисл в отсім, можнаб думати, найзвичайнійшім поступку.

— Що-ж, чи може справді я усе діло хотів поправити одним Разумихіном і найшов вихід в Разумихіні? — запитував він себе з зачудованням.

Він роздумував і потирав собі чоло, і дивна річ, якось несподівано, відразу і майже сама від себе, після дуже довгої задуми, прийшла йому в голову одна вельми дивна гадка.

— Гм… до Разумихіна, — промовив він нараз зовсім спокійно, мов би в змислі остаточного порішення, — до Разумихіна я пійду, се розуміється… але — не тепер… Я до него… на другий день, після отсего пійду, коли вже се буде скінчене, і коли усе по новій дорозі пійде…

І втім він опамятався.

— Після сего, — скрикнув він, зриваючись з лавочки, — та або-ж се буде? Або може таки справді буде?

Він оставив лавочку і пішов, майже побіг; він хотів було повернути назад, до хати, але домів іти йому стало нараз страшно противно; таж там в куті, в отсім страшнім закамарку і дозрівало усе те вже більш як від місяця, і він пішов куди очи поведуть.

Нервове роздразнення його перейшло в якесь лихорадочне; він почув навіть дрож; на такій спеці йому робилось студено. Мов би на силу почав він, майже несвідомо, з якоїсь внутрішної конечности, вдивлюватись в усі предмети, що йому стрічались, начеб шукаючи насильної розривки, але се лихо удавалось йому, і він що хвиля попадав в задуму. Коли-ж, здрігаючись, піднимав голову і оглядався довкола себе, то зараз таки забував, про що перед хвилею думав і навіть куди переходив.

В такий спосіб перейшов він увесь Василівський остров, вийшов на Малу Неву, перебрався через міст і завернув на Острови. Зелень і свіжість подобались зразу його усталим очам, що привикли до міського пилу, до вапна і до великанських стісняючих і придавляючих домів. Тут не було ні духоти, ні запахів, ні шинків. Але скоро і отсі нові приємні