Але він все таки ішов. Він скоренько відчув оконечно, що нічого собі завдавати питання. Вийшовши на вулицю, він пригадав, що вона осталась серед кімнати в своїй зеленій хустці, не сміючи ворухнутись від його викрику, і остановився на хвилинку. В ту саму хвилю напрасно одна думка ярко озарила його, — начеб ждала, щоб поразити його оконечно.
— Ну длячого, ну пощо я приходив до неї тепер? Я їй сказав: за ділом; за яким же ділом? Ніякого цілком і не було діла! Повідомити же, що іду; так що-ж? Яка потреба! Люблю, чи що я її? Адже ні, ні? Адже що лиш відігнав її, як собаку. Хрестів чи що мені в самім ділі від неї захотілось? О, як низько упав я! Ні, — мені сліз її, сліз треба було, мені перестрах її бачити треба було, глядіти, як серце її болить і розривається! Треба було хоч про що небудь зачіпитись і зволічи, на людину подивитись! І я смів так на себе надіятись, так маячити про себе, нищій я, нікчемний я нездара, підлий!
Він йшов по набережнім каналу і недалеко вже оставалось йому. Але дійшовши до моста, він пристанув і відразу завернув на поміст, на бік, і перейшов на Сінну.
Він жадно оглядався направо і наліво, вдивлювався з напруженням в кождий предмет, і ні на чім не міг скупчити уваги; усе вимикалось.
— От, за тиждень, за місяць мене повезуть куди-небудь в видних з далека арештантських каретах, по тім мості; як се я тоді подивлюся на отсей канал, — запамятати би те, — блиснуло у него в голові. — Осьде написано: Товариство, тут от і запамятати би се а, букву а, і поглядіти на неї за місяць, на те саме а: як то я тоді погляджу? Як я тоді подивлюсь? Як то тоді мені буде і що я тоді думати-му?… Боже, як се все мусить бути низьке, всі ті мої теперішні… журби! Але правда, усе те будь що будь, цікаве… в своїм роді… (ха-ха-ха! Про що я думаю!). Я дитиною роблюся, я сам перед собою фанфароную; ну чого я привстиджую себе? Фу, як друляються! Ось той черевань, — Німець мабуть, — що друлив мене: ну, чи знає він, кого друлив? Баба з немовлятем просить милостині; цікаве, що вона уважає мене щасливійшим від себе. А що, от би і дати їй дещо для куріозности. Ба пятак уцілів в кишені, звідки? На, на… візьми, матушка!
