всієї Росії і характер його мусить відбиватись на всім. Та не в тім тепер діло, а в тім, що я вже кілька раз глядів на вас з боку. Ви виходите з дому, ще держите голову просто. По двайцяти кроках ви вже її опускаєте, руки закладаєте назад. Ви дивитесь і, очевидно, ні перед собою, ні по боках вже нічого не бачите. Наконець починаєте рухати губами і розмовляти самі з собою, причім иноді ви увільняєте руку і деклямуєте, наконець, задержуєтесь серед дороги і надовго. Се дуже недобре, пане. Може бути вас дехто і підглядає, кромі мене, а се вже невигідно. Мені в дійсности все одно і я вас не вилічу, але ви, надіюсь, мене розумієте.
— А ви знаєте, що за мною підглядають? — запитав Раскольніков, цікаво в него вдивляючись.
— Ні, нічого не знаю, — мов би з здивованням відповів Свидригайлов.
— Ну, так і оставте мене в супокою, — нахмурившись воркнув Раскольніков.
— Нехай, лишім вас в супокою.
— Скажіть лучше, коли ви сюди приходите пити і самі мене двічи сюди до себе звали, то чого ви тепер, коли я глядів у вікно з вулиці, ховались і хотіли втікати? Я се дуже добре завважав.
— Хе! хе! А чого ви, коли я тоді стояв у вас на порозі, лежали на своїй софі з зажмуреними очима і вдавали, мов то спите, тоді як ви зовсім не спали? Я се дуже добре завважав.
— Я міг мати… причини… ви самі се знаєте.
— І я міг мати свої причини, хоч ви їх і не довідаєтесь.
Раскольніков опустив правий локоть на стіл, підпер пальцями правої руки здолу свій підбородок і уважно вдивлявся в Свидригайлова. Він оглядав з мінуту його лице, котре завсігди його поражало і передше. Се було якесь дивне лице, що подобало мов би на маску: біле, румяне, з румяними, темними губами, з ясно-білявою бородою і з доволі ще густим, русявим волоссям. Очи були немов би надто голубі, а погляд їх якось надто тяжкий і неподвижний. Щось було вельми і вельми неприємне в отсім гарнім і незвичайно молодечім на свої літа лици. Одіж Свидригайлова була вибаглива, літня, легка, особливо клав він вагу на гарне білля. На пальці був величезний перстень з дорогим каменем.
— Та щож, то мені і з вами ще також треба возитись?
