Вам по перше давно вже воздух перемінити треба. Що-ж, страдання також гарна річ. Страдає Миколка, ну, добродію, може і добре робить, що страдати хоче. Знаю, що не віриться вам, — а ви лукаво не мудруйте; віддайтесь життю просто, не розбираючи; не бійтесь, просто на берег винесе і на ноги поставить. На який беріг? А я звідки знаю? Я тільки вірю, що вам ще богато жити. Знаю, що ви всі слова мої як проповідь тепер приймаєте вивчену; та хто знає, опісля згадаєте, може і придасться коли-небудь; длятого і говорю. Ще гаразд, що ви тільки старушку убили. Видумалиб ви иншу теорію, так, бути може, ще і сто міліонів раз поганійше діло би вчинили! Ще Богові може дякувати треба; звідки ви знаєте: може вас Бог для того і держить. А ви велике серце майте та менше бійтесь. Великого, дожидаючого вас сповнення ви налякались? Ні, тут вже сором лякатись. Коли зробили такий крок, так вже кріпіться. Се тільки справедливість. Отже виповніть, чого домагаєсь справедливість. Знаю, що не вірите, а єй-Богу життя принесе. Ще вам опісля злюбиться. Вам тепер тільки воздуху треба, воздуху, воздуху!
Раскольніков аж здрігнувся.
— Та ви ось хто такий, — закричав він, — ви що за пророк? З висоти якого супокою величавого ви мені премудрі пророцтва голосите?
— Хто я? Я скінчений чоловік, більше нічого. Чоловік бути може такий, що має серце, що дещо і знає, бути може, але вже цілковито скінчений. А ви — инша річ: вам Бог життя приготовив (а хто знає, може і у вас воно так тільки димом перейде, нічого не буде). Ну, що-ж, що ви в другий відділ людей перейдете? Не вигоди-ж вам жалувати, вам, бачите, з вашим серцем? Що-ж, що вас може бути надто довго ніхто не побачить? Не в часі річ, а в вас самім. Станьте сонцем, вас всі і побачать. Сонцю перше всего треба бути сонцем. Ви чого знову усміхаєтесь: що я такий Шіллєр? І бюся о заклад, ви думаєте, що я вам тепер підлещуюсь! А що-ж, може бути і в самім ділі підлещуюсь, хе! хе! хе! Ви мені, Родіоне Романовичу, на слово, ну, нехай буде, і не вірте, чом ні? Навіть і ніколи не вірте вповні, — се вже така моя вдача, признаюся; тільки ось що додам: наскілько я низький чоловік і наскілько я чесний, самі, здається, можете розсудити!
— Ви коли мене думаєте арештувати?
