обяснив він, що муж нічого не повинен завдячувати своїй жінці, і о много ліпше, коли жінка уважає свого чоловіка за свого добродія.
„Додам, що він виразився трохи мягче і лагіднійше ніж я написала, бо забула його власні слова, а памятаю саму тілько гадку, і крім того сказав він се зовсім не з заміром, а очевидно проговорившись, в розгарі розмови, так що навіть старався опісля поправитись і змягчити; але мені все таки видалось те трохи за різко і я сказала се опісля Дуни. Але Дуня навіть з гнівом відповіла мені, що: „слова — ще не діло”, і се очевидно справедливо. Перед тим, заки справа рішилась, Дунечка не спала цілу ніч і, думаючи, що я вже сплю, встала з ліжка і цілу ніч ходила взад і вперед по кімнаті; наконець приклякла і довго і горячо молилась перед образом, а рано заявила мені, що вона рішилась.
„Я вже згадала, що Петро Петрович вибираєся тепер до Петербурга. У него там великі орудки, і він хоче отворити в Петербурзі публичну адвокатську канцелярію. Він давно вже занимається веденням всяких справ і процесів, і що-лиш сими днями виграв оден великий процес. До Петербурга вже йому і длятого конечно, що там у него одна важна справа в сенаті[1]. Таким способом, милий Родечку, він і тобі може бути дуже пожиточний, навіть у всім, і ми з Дунею уже поклали, що ти таки зараз тепер міг би сміло почати свою будучу карієру і уважати своє будуче становиско вже ясно опреділеним. О, коби се справдилось! Се було би таким щастям, що требаб уважати його не инакше, як очевидною ласкою Божою для нас. Дуня лиш і мріє про се. Ми вже осмілились сказати кілька слів в отсім ділі Петру Петровичеви. Він виразився осторожно і сказав, що очевидно, коли йому без секретаря обійтись буде годі, то, розуміється, ліпше платити за труд своякови, ніж чужому, коро лиш той покажеся спосібним до сего заняття (ну, та ще би ти не показався спосібним!), але зараз виразив і сумнів, чи університетські заняття твої лишать тобі настілько часу, щоб міг ти заниматись в його канцелярії.
„На сей раз діло і скінчилось, але Дуня ні про що кромі сего тепер і не думає. Вона тепер вже кілька день дословно мов би в якійсь горячці, і уложила вже цілий проєкт, що ось
- ↑ Сенатом в Росії називався найвисший суд.
