трохи чи не десять рублів із двайдяти з верхом, одержаних від Раскольнікова виразно на похорон Мармеладова. Може бути Катерина Іванівна уважала себе обовязаною перед покійником почтити його память „як слід”, щоби знали всі в домі і Амалія Іванівна особливо, що він був „не тілько цілком не гірший від них, а може ще о много щось ліпшого”, і що ніхто з них не має права перед ним „свій ніс задирати”.
Може бути тут всего більш мала впливу тая особливша гордість бідних, в наслідок котрої при декотрих звичаєвих обрядах, обовязкових в нашій суспільности для всіх і кождого, многі бідняки тягнуться із послідних сил і тратять останні придбані копійки, щоби тільки бути „не гіршим від других” і щоби „не осудили” їх, не дай Господи, ті другі. Дуже правдоподібне і те, що Катерині Іванівній захотілось іменно при отсій нагоді, іменно в тую хвилю, коли вона, здавалось би, від всіх на світі опущена, показати всім тим „нікчемним і мерзенним сусідам”, то вона не тілько „уміє жити і приняти”, але що зовсім навіть не для такої долі і була вихована, а вихована була в „благороднім, мож навіть сказати в аристократичнім полковницькім домі”, вже зовсім не для того готовилась, щоб самій замітати долівки і жмякати по ночах дитинячі шмати.
Ті пароксизми гордости і пустоти навіщають иноді найбіднійших і найбільш пригноблених людей і на часи переміняються у них в роздразнену, неповздержану потребу. А Катерина Іванівна була зверх того і не із прибитих: її можна було цілком придавити обставинами, але прибити її морально, то є заполохати і підчинити собі її волю, було неможливо. Надто ще Зонечка дуже справедливо про неї говорила, що у неї розум мішається. Напевне і оконечно се ще, правда, годі було сказати, але, дійсно, в послідні часи, в отсей послідний рік, її бідна голова надто намучилась, щоб хоч почасти не попсуватися. Сильний розвій сухіт, як говорять медики, також причиняється до ослаблення розумових сил.
Вин в многім числі і ріжних сортів не було, мадери також: се була пересада, все-ж таки вино було. Були горівка, рум і лізбонське вино, усе препоганої якости, але все в достойній скількости. Із страв, кромі куті, було три-чотири полумиски (межи иншим і блини), усе з кухні Амалії Іванівни. Та надто ще стояли разом два самовари на чай і понч після обіду. Купном занялась сама Катерина Іванівна при
