і ріжні инші причини, словом, Дуня ранше шести неділь ніяк не могла і думати вирватись з отсего страшного дому. Вже-ж ти знаєш Дунечку, знаєш яка вона розумна і з яким твердим характером. Дунечка богато може перенести і навіть в самих крайних нагодах найти в собі стілько великодушности, що не стратить своєї твердости. Вона навіть мені не написала про все, щоб не трівожити мене, а ми часто сбмінювались вістями.
„Закінчення наступило несподівано. — Марта Петрівна ненадійно підслухала свого чоловіка, коли благав Дунечку в саду і зрозумівши все навідворот, їй приписала вину всего, думаючи, що се вона причиною всему тому. Наступила між ними таки зараз в саду страшна сцена: Марта Петрівна аж ударила Дунечку, не хотіла нічого слухати, а сама цілий час кричала і наконець приказала зараз відвезти Дуню до мене, до міста, на простім селянськім возі, на котрий вкинули всі її річи, білля, одіж, все як попало, неповязане і неуложене. А тут піднявся зливний дощ і Дуня, скривджена і обезчещена, мусіла переїхати з мужиком цілих сімнайцять верств в некритім возі.
„Подумай тепер, що могла я тобі написати в листі, в відповідь на твій, одержаний мною перед двома місяцями, і про що писати? Сама я була в розпуці; правду написати тобі не сміла, бо ти дуже був би нещасливий, озлоблений і занепокоєний, та що міг би ти зробити? хіба ще себе погубити, та і Дунечка не позволяла; а заповняти лист пустими річами і писати про що небудь тоді, коли в душі таке горе, я не могла. Цілий місяць у нас по цілім місті ходили сплетні про сю історію і до того вже діійшло, що нам аж в церкву годі було ходити з Дунею задля згірдливих поглядів і шептів і навіть голосні при нас бували розмови. Всі знакомі від нас відчужились, усі перестали навіть кланятись і я напевно провідала, що купчики-послугачі і деякі канцеляристи хотіли нанести нам низьку обиду, вимазати дьохтем ворота нашого дому, так що господарі стали жадати, щоб ми випровадились.
„Всему тому причиною була Марта Петрівна, котра зуміла обвинити і знеславити Дуню у всіх домах. Вона у нас зі всіми знакома і в той місяць раз-у-раз приїзджала до міста, а що вона трохи язиката і любить розповідати всім свої родинні діла і особливо жалуватись на свого чоловіка всім і кождому, — що є річею дуже негарною — то і рознесла
