ває, бо і він також чоловік! Що-ж, коли, бачите, природа бідненького слідователя виручає, от в чім біда! А про се і не подумає обманена бистротою молодіж, що то „ступає через всі перешкоди”, як ви вельми бистроумно і дотепно зволили вчера виразитись. Він ось припустім і збреше, значить чоловік онтой, одиничний, мовляв, случай, се incognito, і збреше знаменито, як найхитрійше; тут би, здається, і тріюмф, і любуйся плодами своєї бистроти, тимчасом він грим! Та на самім найінтереснійшім, в самім найскандальнійшім місци і попаде в обморок. Воно бути може слабість, духота також инший раз в кімнатах буває, та все-ж таки, бачите, все таки думку піддав! Збрехав, правда, він знаменито, а з природою своєю таки не знав справитись. От в чім, бачите, лапка, пане! Инший раз спускаючись на свою бистроту, стане такий пошивати в дурні чоловіка, що його підозріває, поблідне мов би нарочно, мов би в грі, та надто вже природно поблідне, бачите, надто вже на правду похоже, ось і знову піддав думку! Хоч і виведе в поле, та тільки з першого разу, та за ніч той надумається, коли сам не крайній дурень. Та так воно всюди і завсігди, на кождім кроці! От хоч би: сам стане забігати, пхатись стане, куди і не кличуть, заговорювати стане раз-по-раз про те, про що би, противно, мовчати треба, ріжні алєґорії стане підпускати, хе-хе! Сам прийде і давай питати: чого, мовляв, так довго мене не беруть? Хе-хе-хе! І се, бачите, з найбистрійшим чоловіком може лучитись, з психольоґом і літератом, пане! Зеркало природа, зеркало найпрозрачнійше, пане! Гляди в него і любуйся, ось як, добродію! Та що се ви так поблідли, Родіоне Романовичу, чи не душно вам, чи не отворити віконце?
— О, не треба, нащо! — сказав Раскольніков і відразу залився сміхом. — Що ви таке! Мені нічого!
Порфір задержався проти него, підождав і нараз сам залився сміхом, вслід за ним. Раскольніков встав з дивану, нагло і різько перервавши свій зовсім нервовий сміх.
— Порфіре Петровичу, — промовив він голосно і з натиском, хоч ледви стояв на дрожачих ногах. — Я конець-кінців бачу ясно, що ви направду підозріваєте мене у вбивстві старухи і її сестри Лизавети. Щодо мене, то заявляю вам, що все те мені давно вже надоїло. Коли думаєте, що маєте право мене законно посягати, то посягайте; арешту-
