Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/332

Цю сторінку схвалено

Вже отсі (декотрі очевидно) глубоко психольоґічні звичаї наші, до крайности смішні, та сказати правду і безцільні, особливо коли формою надто стіснені. Так, добродію… Я знову таки про форму: ну, держи я кого небудь за проступника, чи ліпше сказати, підозрівай я когонебудь того, другого, третього, о вину в якійнебудь справі, мені порученій… Адже ви на юриста готовитесь, Родіоне Романовичу?

— Так, готовився…

— Ну, так ось вам, так сказати, і приклад маленький на будуче, — але не подумайте, щоб я вас учити осмілився: адже ви не аби-які статті про проступки друкуєте! Ні, добродію, а так в формі факту маленький приклад осмілюсь подати, — так отже: уважай я, приміром, того, другого, третього за проступника, ну пощо-ж, питаю, буду я його перед часом непокоїти, хотяй би я і докази проти него мав вже? Иншого я і обовязаний, приміром, заарештувати чим скорше, другі же не такого характеру, дійсно; так чому-ж би і не дати йому погуляти по місті, хе хе! Ні, ви, я виджу, не цілком розумієте, так я вам яснійше виложу, добродію: посади я його приміром, надто рано, так уже тим самим я йому моральну, щоб так сказати, опору дам, хе, хе! ви смієтесь? (Раскольніков і не думав сміятись: він сидів стиснувши губи і не пускаючи сього розпаленого погляду з очей Порфіра). Ні, добродію, воно справді так, особливо з декотрим субєктом, бо люде ріжнородні, і над всіми не може бути одна практика… Також ви зволите тепер говорити: докази вини; та воно правда докази потрібні, однак докази, батюшка, мають два кінці, більшою частю по крайній мірі, а я слідчий, значить слабий чоловік, признаюся: рад би слідство, так сказати, по математиці ясно представити, рад би дістати доказ такий, щоби на два рази два чотири походив! Щоб на очевидний і невідпорний доказ походив! Однакож ужию я його не в пору, — хоч би я був і переконаний, що се він, — так я тим сам у себе средства відберу до дальшого його опутання, а длячого? А длятого, що я йому, так сказати, виразне положення дам, психольоґічно його опреділю і успокою, ось він і сховався від мене в свою шкаралупу: пійме наконець, що він арештант. Говорять, напримір, в Севастополю, зараз після Альми, розумні такі люде ух! як боялись, що ось наступає ворог відкритою силою і відразу візьме Севастополь; а як побачили, що ворог волів вибрати