Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/328

Цю сторінку схвалено

славна річ, низькістю своєю стояло надто в суперечности з поважним, задумчивим і загадочним поглядом, котрий вліпив він в свого гостя.

Все-ж таки се ще більше піддмухало гнів Раскольнікова і він вже не міг повздержатись від насмішливого і доволі необачного визову.

— А знаєте що, — запитав він нараз, майже аж зухвало глядячи на него і якби любуючись своєю зухвалістю, — адже є здається, таке юридичне правило, такий звичай юридичний — для всіх можливих слідчих урядників — зразу починати здалека, від дрібниць, або навіть від серіозного, та тілько цілком посторонного, щоби, так сказати, осмілити, або ще ліпше, забавити підсудного, приспати його осторожність і опісля нараз, ненадійно тарахнути його в саме тімя яким небудь страшним і небезпечним питанням; чи не так? Про те, здається, в усіх приписах і поученнях до сеї пори свято упоминається?

— Правда, правда… Що-ж, ви думаєте, се я вас казенною ось кватирою… того… а?

І сказавши те, Порфір Петрович прижмурив очі і підморгнув; щось веселе і хитре перебігло по його лиці, зморщки на чолі вигладились, очка звузились, черти лиця розтягнулись, і він нараз залився нервовим, довгим сміхом, трясучись цілим тілом і просто глядячи в очі Раскольнікова. Сей засміявся зразу сам, правда, лише на силу, але коли Порфір, побачивши, що і він також сміється, заходився вже таким реготом, що аж посинів, то відраза Раскольнікова нагло перемогла всю осторожність: він перестав сміятись, насупився і довго та ненависно глядів на Порфіра, не зводячи з него очей за весь час його довгого сміху, що начеб з заміром не хотів скінчитись. Неосторожність була впрочім явна і з обох сторін: виходило, що Порфір Петрович начеб сміявся в очи над своїм гостем, котрий, принимає сей сміх з з ненавистю і дуже мало робить собі з того.

Се було вельми значуче для Раскольнікова: він зрозумів, що мабуть Порфір і передше цілком не укривався перед ним, а противно він сам попався таки в лапку; що тут певно є щось, чого він не знає, якась ціль; що бути-може усе вже підготовлене і зараз, як стій викриється і звалиться на него…