вали… Як же він не пізнав зараз? Кроки ідучого на переді чоловіка затихли; „Ось він станув, або де-небудь зайшов”. Ось і третій поверх; чи йти дальше? І яка там тишина, аж дивно… Але він пішов. Стукіт його власних кроків його полохав і трівожив, Боже, як темно! Міщанин певно тут денебудь притаївся в куті. А! Кватира отворена на остіж на сходи; він подумав і ввійшов.
В передпокою було дуже темно і пусто, ні душі, начеб все винесли; тихонько, на пальцях перейшов він в гостинну: вся кімната була ясно облита місячним світлом; все тут як передше: крісла, зеркало, жовтий диван і картинки в рамках. Величезний, круглий, мідяно-червоний місяць глядів просто в вікно.
— То від місяця така тишина, — подумав Раскольніков, — він певно тепер загадку згадує.
Він стояв і ждав, довго ждав, і чим тихший був місяць, тим сильнійше стукотіло його серце, аж боліло. І все тишина. Нараз почувся короткий сухий тріск, наче-б зломили скипку, і все знов завмерло. Пробуджена зі сну муха злетіла, вдарилась до шкла і жалібно бінчала. В ту саму хвилю, в куті, межи маленькою шафою і вікном, він розпізнав начеб висячу на стіні сальопу.
— Звідки тут сальопа? — подумав він. — Та її перше не було…
Він підійшов поволеньки і догадався, що за сальопою мабуть хтось укривається. Осторожно відслонив він рукою сальопу і побачив, що тут стоїть крісло, а на кріслі в кутику сидить старуля, ціла скорчена і з наклоненою головою, так що він ніяк не міг доглянути лиця, але се була вона. Він постояв над нею:
— Боїться! — подумав він, поволеньки висвободив з петлиці топір і гримнув старуху по тімю раз і другий. Але дивне диво: вона навіть і не ворухнулась від ударів, мов би була з дерева. Він настрашився, нагнувся близше і став її оглядати; однакож вона ще низше нагнула голову. Він пригнувся тоді цілком до долівки, і заглянувш їй знизу в лице, заглянув і задеревів: старушка сиділа і сміялась, — так і заливалась тихим, нечутним сміхом, із всіх сил здержуючись, щоб він її не почув.
Нараз йому привиділось, що двері з спальні ледви-не-ледви отворились і що там також начеб засміялись і шеп-
