вчера він повинен був ждати нас, як і обіцяв, на зелізници. Замісць того, на дворець зелізниці прислав нам на стрічу якогось лакея, з адресою отсих нумерів і щоб нам показати дорогу, а нам велів сказати, що він зайде сюди до нас сам сьогодня рано. Замісць того сьогодня ранком прийшла від него отся карточка… Лучше, прочитайте її самі; тут є пункт, котрий вельми непокоїть мене… ви зараз побачите самі, який се пункт, і… скажіть мені вашу отверту думку, Дмитре Прокопичу! Ви ліпше всіх знаєте характер Родя, і ліпше всіх можете порадити. Упереджаю вас, що Дуня вже усе порішила, зараз від першого разу, але я, я ще не знаю, як поступити і.... і цілий час дожидала вас.
Разумихін розвинув картку з надписом вчерашнього дня і прочитав що слідує:
„Ласкава пані, Пульхеріє Александрівно! Маю честь повідомити вас, що задля несподіваних перешкод не міг я дожидати вас на зелізниці і післав в тій ціли чоловіка, вельми розсудливого. Рівно-ж позбавлю себе чести бачитись з вами і завтра рано, ради наглих сенатських справ і щоб не перешкаджати родинному побаченню вашому з вашим сином і Евдокії Романівни з її братом. Буду-ж мати честь відвідати вас і поклонитись вам в вашім мешканню не инакше, як завтра рівно в осьмій годині вечером, причім осміляюсь прилучити конечну і, додам ще, настійчиву просьбу мою, щоби при нашім побаченню не було Родіона Романовича, бо він безприкладно і тяжко обидив мене, коли я його вчера посітив в слабости, і надто ще з причини, що маю особиста до вас конечне і докладне обяснення щодо відомого пункту, дотично котрого хочу почути ваше власне обяснення. Маю честь при тім завчасу упередити, що коли на перекір просьбі, стріну Родіона Романовича, приневолений буду без проволоки віддалитись, і тоді спорікайте вже на себе. А пишу се тому, що Родіон Романович, хоч здавався при відвідинах моїх так хорим, за дві годині нараз виздоровів, значить отже виходить з дому і до вас зайти може. Про се переконався я на власні очи в мешканню роздоптаного кіньми пяниці, котрий помер від сего, а дочці котрого, дівчині найпостиднійшого поведення, дав він вчера до двайцять пять рублів мовби то на похорон, що вельми мене здивувало, скоро знаю, посеред яких клопотів збирали ви отсю суму. При чім виражаючи моє о-
