ня буде зависна на него і на Евдокію Романівну… се вже було найгірше всего, просто обридливе. З цілого розмаху вдарив він кулаком по кухонній печі, ушкодив собі руку і вибив одну цеглу.
— Очевидно, — пробурмотів він про себе після хвилини з якимсь чувством самопониження, — очевидно, всіх отсих поганей не затерти і не загладити вже тепер ніколи… отже і думати про те нема чого, а лиш явитись німо… і… виповнити свої обовязки… також мовчки, і… і не просити прощення, і нічого не говорити, і… і вже очевидно тепер всьо пропало!
Все-ж таки одягаючись, він оглянув свій костюм стараннійше, чим звичайно. Другої одежі у него не було, а колиб і була, він бути може і не надягнув би її, — „так, нароком би не надягнув”. Але на кождий припадок циніком і запачканою нехарою годі-ж бути: він не має права обиджати чувства других, тим більше, що ті другі, самі його потребують і самі кличуть до себе. Одіння своє він старанно вичистив щіткою. Білля же було на нім завсігди приличне; відносно сего він був особливо дразливий.
Вимився він сего ранку вельми старанно, — у Настки найшлось мило, — вимив волосся, шию і особливо руки. Коли-ж дійшло до питання, чи голити свою щетину чи ні (у Параскевії Павлівни були знамениті бритви, що остались ще по покійному Зарницині), то се питання, з заїлістю навіть, було рішене заперечаючо:
— Нехай так і остається! Га! Що-б подумали, що я виголився для… та без сумніву так би подумали! Так отже нізащо в світі!
— І… і що найважнійше, він такий простакуватий, з немитим ротом, поведення у него шинкове; ну… ну, припустім, що і він, ось хоч трохи, та таки порядний чоловік… ба, так чим же тут гордитись, що порядний чоловік? Кождий повинен бути порядним чоловіком, та ще і не таким, бо (він се памятає) були і за ним деякі вчинки… не те щоб вже нечесні, та все-ж таки не конче гарні!… А які то думки иноді бували! гм… і се все поставити рядом з Евдокією Романівною! Ну, до ката! Нехай! Ось і нароком буду такий простакуватий, плюгавий, коршемний, і наплювати! Ще більше буду!…
На таких монольоґах застав його Зосимов, котрий ночував в сальонику у Параскевії Павлівни.
Він йшов домів і відходячи спішив заглянути до хоро-
