Ось тут більш як два аркуші німецького тексту, — після мене найдурнійшого шарлятанства: бачиш, розбирається, чи женщина чоловік чи не чоловік? Ну і очевидно торжественно доказується, що чоловік. Херувимов приготовляє се ради модного тепер жіночого питання; я перекладаю: сих пів-третя аркушів розтягне він на аркушів шість, доробимо пишний заголовок, на пів сторони, і пустимо по полтиннику. Розкуплять! За переклад мені по шість цілкових від аркуша, значить за все рублів пятнайцять дістанеться, а шість рублів взяв я наперед. Скінчимо се, станемо переводити про китів, відтак із другої части „Конфесіонс”, деякі скучненькі сплетні також зачеркнули, переводити будемо: Херувимову хтось там сказав, що Руссо в своїм роді щось ніби Радіщев. Я, розуміється, не перечу, чорт з ним! Ну, хочеш другий аркуш „Чи женщина людина?” переводити? Коли хоч, так бери зараз текст, бери пера, паперу — се все даремщина — і бери три рублі: а що я за весь переклад наперед взяв, за перший і за другий аркуш, то якраз три рублі на твою пайку і прийдуться. А скінчиш аркуш — ще три цілкових дістанеш. Та ще, будь ласкав, не вважай се за найменшу услугу з моєї сторони. Противно, як тільки ти війшов, я вже і порішив, чим ти мені будеш пожиточний. По перше я в правописі не тугий, а по друге, в німецькім іноді зовсім „швах”, так що все більше сам доробляю та тілько тим потішаюсь, що наслідком того ще ліпше виходить. Ну, а хто його знає, може бути воно і не ліпше, а гірше виходить… Береш чи ні?
Раскольніков мовчки взяв німецькі картки статті, взяв три рублі і, не сказавши ні слова, вийшов.
Разумихін зі здивованням дивився вслід за ним. Але дійшовши до першого поверха, Раскольніков нараз завернув назад до Разумихіна, і положивши на стіл і німецькі картки і три рублі, знов таки, не кажучи ні слова забрався з хати.
— Та в тебе біла горячка, чи що таке! — заревів Разумихін, розлючений наконець. — Чого ти комедії граєш! Навіть мене збив з толку… Чого-ж ти приходив отже, чорте!
— Не треба… перекладів… пробурмотів Раскольніков, вже спускаючись зі сходів.
— Так якогож чорта тобі треба? — закричав згори Разумихін.
Сей сходив мовчки дальше.
