на, лиш з трудом повздержана радість, як перше в конторі, обгорнула його на хвилю.
— Кінці пущені у воду! І кому, кому в голову може прийти шукати під отсим каменем? Він тут, бути може, від вибудовання дому лежить і ще стілько лежатиме. А хоч би і найшли: хто на мене подумає? Усе скінчене! Доказів нема! — і він засміявся.
Так, він памятав опісля, що засміявся нервовим, невидним, нечутним, довгим сміхом, і заєдно сміявся, весь час, як переходив через площу. Але коли вступив на К…й бульвар, де позавчора стрітився з тою дівчиною, сміх його нараз урвався. Инші думки полізли йому в голову. Почув він заразом також, що страх йому тепер обридло переходити мимо сеї лавочки, на котрій він тоді по відході дівчини сидів і роздумував, а також, що страх йому немило буде стрітити знову того поліцая, котрому він тоді дав двогривенника:
— Чорт його возьми.
Він ішов озираючись довкола розсіяно і злобно. Всі думки його крутились тепер коло одної якоїсь головної точки, — і він сам відчував, що се дійсно є така головна точка і що тепер, іменно тепер, він остався сам-на-сам із сею головною точкою, — та що се навіть у перший раз після сих двох місяців.
— А чорт візьми все те, — подумав він знову в приступі невимовної лютости. — Ну, началось, так і началось, чорт із нею і з новим життям! Як се, Господи, глупо!… А кілько я набрехав і навпідлявся нині! Як плюгаво лестився і заговорював до мерзенного Ілії Петровича! А в тім, дурниця і се! Наплювати мені на них на всіх тай на те, що я лестився і заговорював! Се нічого! Зовсім нічого!…
Нараз він задержався; нове, ніяк несподіване і незвичайно просте питання відразу збило його з толку і гірко його здивувало:
— Коли справді все те діло зроблене було свідомо, а не по дурацьки, коли у тебе справді була виразна і тверда ціль, то яким же світом ти до сеї пори ані не заглянув в мошонку і не знаєш, що тобі дісталось, за що усі муки приняв і на таке підле, мерзенне, низьке діло свідомо ішов? Адже-ж ти в воду її хотів що лише кинути, тую мошонку, разом зі всіми річами, котрих ти також ще не бачив… Та як же се?
Так, воно було справді так, цілком так… Та в тім, він
