Цю сторінку схвалено
Господи, як стане й мене цїдити тою анахтемською нагайкою! Був би душу вигнав, як би не панночка та не Василь.
“А болить?” питає мене старий по годї.
“Болить!” кажу.
“А дуже?”
“Дуже!”
“А як ти других бив, то не болїло?”
“Не буду вже!” кажу.
“Тепер же збирай ся та рушай собі домів. А татови та ненї скажи, щоб за чотири недїлї приходили до мене на весїля! Розумієш?”
“Розумію!”
“А ти будеш Василеви за дружбу! Розумієш?”
“Розумію!”
“Рушай!”
