Сторінка:Федькович О. Ю. Вибір з творів (Скрентон, 1916).djvu/39

Цю сторінку схвалено

хатї, вони вийдуть з хати, ще й дверми луснуть. Оттак вони було нами поводять. Слухайте тілько, як з мене фудулїю вигнали.

II.

Одної недїлї бив ся я знов на базарі з одним урльопником. Пустив з його кров, та прийшов обкрівавлений до дому. Батечко подивились тілько на мене, та й нїчого.

На другий день встали ми з братом рано, пішли купатись, а він каже до мене:

“Не хороше ти отсе робиш, Іване; печалиш батька”.

“Або я сьому рад чи що?” — відфуркнувсь я на свого братика, — “да суферять не буду, щоб вражий син та чванив ся, що йому сїльських парубків нема й на раз що бити!”

Аж тут батько з хати:

“Іване, сюда!?”

Я зараз побіг.

“Кажіть!?”

“Осїдлай менї коня!”

Я шатнув ся до стайнї, осїдлав духом коня, та й вивожу.

“Семене! а батько куди отсе їдуть?”

“Не знаю”, каже брат.

III.

Другої недїлї батько вже дома були; прийшли ми з церкви, та й обідаєм. А батько кажуть:

“Ти, Іване, підеш давтра до Розтік, наймеш ся у старого Донди на піврік. Я вже з ним зговорив”.

Мати в плач, сестри в голос, братикови аж лож-