Сторінка:Федькович О. Ю. Вибір з творів (Скрентон, 1916).djvu/12

Цю сторінку схвалено


“Аби-сь дав ми тілько злота,
 шо наповню сю долину,
Аби-сь дав ми в двоє більше,
 то я Дзвінку не покину.
А не хочеш ти зо мною
 йти до Дзвінки, — в твоїй воли;
Заверни ся з леґінями,
 але Добуш — нї, нїколи!”

“Я тебе бих мав лишити?
 Я, твій брат, тебе самого?
Того люде не діждали,
 тай не діждуть люде того. —
Гай, на перед, гайдамахи!
 Де капітан, там і люде.
Дай ми руку, пане брате,
 чей гнїву вже в нас не буде”.

* * *

“Добрий вечер, красна Дзвінко,
 отвори, пусти до хати!
Сїмсот хлопцїв є зо мною,
 а вже час би вечеряти.
Ми принесли срібла, злота,
 ми принесли меду много,
Будем їсти, будем пити,
 отвори нам лиш небого”.

“Ци то ви там, славний Добуш?
 (Ти ся хочеш напивати!
Я ти пива наварила,
 буде світ ся дивувати) —