Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Берлін, 1922).djvu/11

Цю сторінку схвалено


 Пречиста Діво радуй ся Маріє!
Там онде блудит сплакана дитина,
Без тата, мами, бідна сиротина,
 Нічо не їло, душечка му мліє, —
І хоче в хату бідна навернути,
Господар псами тровит єго, чути:
 Верескло, впало, кров ся зніжки лїє…
 Пречиста Діво радуй ся Маріє.

 Пречиста Діво радуй ся Маріє,
Бо я не можу… Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
 Що тут на світі, ах тутки ся діє!
Да як до гробу зложут моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
 Де нич не плаче, де усе німіє, —
 Пречиста Діво радуй ся Маріє!

 
Рекрут.

Стояв же він на шельваху
 В цісарскім дворі,
Вмивав ся він, втерав ся він
 Як гусь по воді;
Умив ся він да сльозами,