тому, що її від часу її відкриття в р. 1903 затягнуло землею. Як відомо (див. И. А. К. XIII, 38), ця архаїчна, полігональна стіна зверху була закладена в геленістичну добу верствованими субструкціями фундаментів від спорудженого тоді на цьому місці великого будинку. Горішні нашарування цих субструкцій тепер завалилися, а під ними понад полігональною кладкою показалася валькова кладка в 9 рядків заввишки 0,69 м. (див. мал. 26, 27). На мал. 27 угорі видно каміння вимостки, що лежало на субструкціях і тільки частково було досліджено р. 1926. Дільниця „Е“ р. 1926 не була закінчена за браком часу і вичерпанням коштів. На південий край полігональної стіни спирається кам'яна кладка, що підходить з O до полігональної стіни. Підошва цієї кладки лежить на 0,31 м. вище материка, а підошва полігональної стіни лежить на материку на глибині 3,50 м. (мал. 28). Вальки, які лежать на полігональній стіні, переходять з неї на кладку, що спирається на полігональну стіну, і, таким чином, є одночасними з цією кладкою (мал. 27). Тому що кладка, що спирається на полігональну стіну, своїм положенням відповідає стінам 4-го шару у дільн. А і повинна належати приблизно до кінця VI-го сторіччя до н. е., полігональна стіна, що належить до 5-го шару, мусить бути давнішою. З огляду на те, що техніка її будування безсумнівно багато старіша від техніки кладок 5-го шару, відкритих у дільн. А., полігональну стіну слід датувати найпізніше кінцем VII-го сторіччя до н. е., а не початком V-го сторіччя, як це здавалося за можливе в р. 1903.
Відкрита р. 1903 і досліджена р. 1926 полігональна стіна (завдовшки 3,0 м., заввишки 0,55 м.) є найдавнішим, досі відомим, монументальним памятником йонійської Ольбії.
Знайдені під час розкопувань Ольбії різноманітні об'єкти старовини за актом від 4-го вересня р. 1926 на підставі спеціяльних описів передано до Миколаївского Історично-Археологичного музею в кількості 3401-ої речі. Знахідки ці будуть темою низки спеціяльних публікацій. В даному звіті можна видати лише найвидатніші з того або іншого боку речі.
Особливий інтерес притягають знахідки архаїчної доби. Дуже численні — уламки найдавніших мальованих грецьких ваз. Цікавий уламок доби самоського стилю (або стилю „фікелюри“, А-1689[1], мал. 29), уламки навкратийських, протокоринтських та коринтських, клазоменських та інших чорнофігурних йонійських та атицьких стилів. Звертає на себе увагу кам'яна, порожня в середині голова лева глибоко-архаїчного стилю (А-2240, мал. 30), що має найближчу для себе аналогію у статуї лева, знайденій біля Мілетської гавани. Ольбійська голова лева — це може бути уламок посуду. Відзначається[2]
