глиняного посуду. Шар такого черепя, трохи нижчий від рівня плиткового бруку 2-го шару, видно по краю дільниці А на N; в добу 3-го шару існував ще старий брук з кругляків, збудований в добу 4-го шару. Кам'яні фундаменти 3-го шару стоять частково на рештках кладок 4-го шару (стіна № 23 третього шару стоїть на стінці № 26 4-го шару, мал. 24; стіна № 27-а 3-го шару — на стіні № 27 4-го шару, — мал. 24). Підошви кладок 3-го та 4-го шарів часом лежать на одному рівні, але ж тоді саме, як кладки 3-го шару залягають у гумусі, кладки 4-го шару стоять на особливій підсипці з прошарків попелу та глини. Підсипка ця лежить на материку неправильними нашаруваннями. В добу 4-го шару вулиці були сплановані правильною сіткою і забруковані великими кругляками, покладеними на підстилку з грубого шару „цемянки“ — розчину (№№ 12, 20, 46, 54 у дільн. А, № 1 у дільн. Г, див. мал. 14, 15, 17, 19, 24). Поодинокі кругляки № 46 й 54 лежали на глибині 1,20–1,38 м. Ці монументальні вимостки вулиць 4-го шару, що їх спорудження було звязано з підвищенням загального рівня землі у місті, притягають до себе увагу тим, що насип, що під ними, вкриває рештки будинків 5-го шару, що загинули від пожежі. Після цієї пожежи, що відбулася в дуже давні часи, місто, певне, почало радикально перебудовуватися по новому. Коли 5-й шар є найдавніший, йонійський період Ольбії, то для 4-го шару — природня наявність сили уламків атицького чорнофігурного посуду. Культура Ольбії 4-го шару залишається все ж таки йонійською. В Атенах уклад вулиць був „по старинці“, а не за правильною сіткою. Найближчу аналогію до правильного розташування вулиць в Ольбії ми знаходимо в її метрополії — Мілеті. Як відомо, тільки трохи пізніше, ніж Ольбію (на початку 5-го сторіччя до н. е.) перебудовано по новому[1] Мілет після його розруйнування персами р. 494 до н. е. Прорізані за правильною сіткою вулиці Ольбії були гарно забруковані. Так само, як і Мілет, говорить нам Ольбія про височину йонійської культури й про те, що наприкінці 6-го сторіччя до н. е. йонійці дбали про раціональне розпланування міської території, готуючи таким чином ту систему досконалого міського добровпорядкування, представником якої потім був відомий інженер-будівник Гиподам Мілетський[2].
Від міста давньо-йонійської доби (5-го шару) відкрито р. 1926 шерег камяних кладок на материку (№№ 52, 53, 56, 55, 29; на мал. 15 — № 23, 25; на мал. 25 — №31) у дільн. А та одну валькову (№ 38 у тій самій дільниці). Усі кладки [3], здається, належали приватнім будинкам. Валькова кладка, певне, правила за унутрішню переборку
