№ 9 у дільн. В). Вони стоять частково на грунті-материку, частково ж на підсипці, що сягає 0,30 м. понад материком. Виявлені також шматки бруку (№ 32 у дільн. Б). Четвертий шар належить до архаїчної доби, тоб-то від часу розповсюдження в Ольбії атенського чорно-фігурного посуду (з полов. VI стор. н. е.). В дільн. Б під стіною 3-го шару № 49 відкрилася стіна 4-го шару № 50. Мал. 11 подає її з S. і показує її положення, цей же малюнок є спроможний дати нам уявлення про стан шарів 1-го по 4-й на дільн. „Б“ (№ 36 1-го шару, № 28 — 2-го шару, № 49 — 3-го шару, № 50 — 4-го шару). Малюнок 12 показує кладку № 50 з N. На W від стіни угорі є велика яма № 48, що належить до другого шару; в ній були, між іншим, уламки амфор. Стіна № 33 4-го шару у дільн. „Б“ лежить нижче стіни № 31 3-го шару на 0,10 м. Ніяких споруджень, що стояли б виключно на грунті-материку у місцевості на N від „Зевсового кургану“ розкопки не виявили.
Розкопування р. 1926 констатували, що на N від „Зевсового кургану аж до балки, що є на S від садиби, де тепер будинок фотолабораторії експедиції, нема міських стін і башт найдавнішої Ольбії, про які оповідає Геродот. Коли їх не буде й в межах території згаданої садиби при фотолабораторії, то ці стіни доведеться шукати далі на S від площі, дослідженої р. 1926, ближче до „Зевсового кургану“. В такому разі руїни будівель, знайдені тепер, треба буде вважати за рештки околиці Ольбії, про яку теж згадує Геродот.
Мал. 13 подає загальний вигляд до початку розкопувань місця на W від „Зевсового кургану“. Місце рівне, що поросло було травою. Більша частина цієї площі (дільниці А і Г) лежить на O від траншеї І. Е. Забілина р. 1873 (див. „О. А. К.“ за 1873 р., стор. XXIII), що йшла территорією Ольбії з N на S, а решта — саме дільниця Д — на W від забілинської траншеї (див. табл. II). На мал. 13 по-над двома людськими постатями видно яму траншеї Забілина, на передньому плані йде сучасна дорога з с. Парутина через заповідник. Площа дільниць А і Г є поміж цією дорогою і траншеєю І. Е. Забілина.
Так само, як на терені на N від „Зевсового кургану“, так і тут розкопування проваджено при допомозі вагонеток, земля ж викидалася в яму (мал. 13 показує при лівому боці малюнку північний край її), що залишалася після розкопувань р. 1907 (див. О. А. К. за р. 1901, стор. 23). Перед початком розкопувань відповідна частина території була розподілена на квадрати (кесони) по 25 кв. метрів кожний, за цими квадратами переводилися записи у щоденниках та проміри. У дільн. А накреслені були квадрати №№ 1–10, 11–20, у дільн. Г — квадрати №№ 1–3. Не всі квадрати у звітовому році досліджено цілком. Досліджені частини зазначено на табл. II. З тої ж таблиці видно, що у дільн. Д досліджено квадрати № 1–2 (таблиця
