Меркуціо. Не зайця, добродїю; а коли заєць, то в постовому пирозі, що вже причерствів і зацьвів ся, закіль його з'їли. (Сьпіває.)
Старий заєць сивий,
Та старий заєць сивий —
Дуже добра харч у піст.
Та що той заєць сивий
Вельми застарілий,
То нїхто не їсть.
Ромео, чи прийдеш до дому? Ми до твого панотця на обід.
Ромео. Я йду слїдом.
Меркуціо. Бувайте здорові, панї стара, бувайте здорові, панї, панї, панї!
Мамка. Пек тобі, бувай здоров! — Скажіте, будь ласко, добродїю, що се за невмивака, салогуб, що се за шибеник?
Ромео. Се, мамко, такий дворянин, що любить слухати свої слова і наговорить у мінуту більш, нїж-би ви слухали в місяць.
Мамка. Колиб він сказав що на мене, я-б його провчила, нехай би ще був і не такий пикатий, та й ще двацять таких жаків; а коли-б не здолїла сама, то знайшла-б таких, що здолїють… Пранцювате ледащо! Я не з тих, що з ним нюхають ся; я не з тих, що з ним товчуть ся. (До Петра.) А ти стоїш тутеньки та й зволяєш, щоб усяке ледащо знущалось як хотя з мене?
Петро. Я не бачив нїкого, щоб знущавсь як хотя з вас. Колиб я побачив, я-б зараз вийняв меча, завіряю вас. Я сьміло виймаю, скоро хто инший вийме, аби була добра оказія до чвари та право було з мого боку.