Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/39

— 19 —

Мамка.

Кляну ся вам моїм дївоцтвом, панї,

В дванайцятому роцї, — вже гукала.
Ягничечко моя! моя пташинко!
Храни Господь, де це вона? Джульєто!

Входить Джульєта.

Джульєта.

Хто зве мене?

Мамка.

 Мамуня.

Джульєта.

 Ось я, мамо!

Що зволите?

Панї Капулєт.

 Ось що… Ти, мамко, вийди.

Нам треба щось в секретї говорити.
Верни ся, мамко: я розміркувала.
Ти мусиш слухати пораду нашу.
Дочка моя, ти знаєш, лїт хороших…

Мамка.

Їй Богу, я злїчу їх у годинку.

Панї Капулєт.

Нема штирнацятьох…

Мамка.

 Кладу на заклад

Зубів штирнацять — хоч їх маю тільки
Чотири — їй нема ще чотирнацять.
От, скільки в нас до Ланцюгів Петрових?

Панї Капулєт.

Неділь ізо дві, чи…

Мамка.

 Чи чи, чи нї,

То певна, що з усїх днїв у году́
Штирнацять їй на Ланцюги в ночи.
Вона з Сусанкою — нехай царствує —