Весела, тиха, згоджуй ся вінчатись.
Се завтра середа в нас. Отже завтра
Гледи, щоб ти одна лягала спати.
Нехай не спить в кімнатї в тебе мамка.
Візьми пуздерко се і лїгши в ліжко,
Ти випєш плин отсей увесь до каплї.
І зараз же по тїлу пійде холод
І лєтарґічна млявість, і почезне
Тепло й диханнє; все в тобі зомлїє,
І кожда тїла часть, втерявши мягкість,
Заклякне так зовсїм неначе мертва.
У тій подобі престрашної смерти
Ти пролежиш аж сорок дві годинї,
Прокинеш ся-ж здорова і весела.
Ото-ж як прийде твій жених у ранцї
Тебе будить, ти будеш наче мертва.
Тодї (як звичай сей у нас ведеть ся)
Тебе в нарядї пишному, на марах,
Одкриту принесуть в сей склеп старинний,
Де Капулєти здавна спочивають.
Тим часом, докіль ти ізнов проснеш ся,
Ромео знатиме про нашу штуку,
І зараз прилетить. І ми обидва
Чигатимем, аж докіль ти проснеш ся.
Тієї-ж ночи одвезе тебе
Ромео в Мантую, і сим то робом
Ослободить од сорома тяжкого,
Аби ти, з нестаточности чи страху
Жіночого, в сїм дїлї не схибила.
Джульєта.
Дай, дай, молю! Не говори про страх.
О. Лаврентій.
Візьми-ж отсе. Кріпись! Бувай щаслива
В твоїй одвазї. Я пошлю ченця
У Мантую з листом до твого пана.
