декольтованих суконь. Дуже погано, з погордою говорила про панну Маню. Мені здається, що вона була заздрісна; коли бачила, що муж говорить з панною Манею, підслухувала, або й зараз кликала його.
Нового товариша — на місце Гордієнка — пана Супруна — я зразу якось і не запримітила. На наших конференціях все чогось противився моїм внескам та критикував теми, але його слова завваги були заєдно безпідставні, бліді. Як би я була стрінула його в товаристві чи на вулиці, була-б не знала, хто це.
Щойно з весною, в тій порі, коли все будиться, збудився і пан Супрун, нечайно, і тоді я мала нагоду його пізнати.
Я мала під своїм зарядом збірки до наук природи і прилади до фізики. Одного дня в часі вільної години між иншими годинами я пішла зробити лад між тим усім. До канцелярії, де були шафи з приладдям, переходилося через клясу, котру провадив Супрун. В клясі учителя не було, діти писали. Мабуть була тут година красного писання… Перед кожною дитиною бачу знову той старий взірець з плямами.
При таблиці стояв один із найвищих учнів, у руці держав прут. На таблиці виписані назви дітий; котре з них заговорило або обернулося, діставало „криску“. При декотрих іменах тих крисок було вже багато.
В канцелярії застала я пана Супруна. Сидів похилений над отвореною книжкою; читав, чи думав. Я перший раз уважніще поглянула на того педаґоґа мабуть під вражін-
